115. Переваги та недоліки управління за цілями.
Переваги МВО: 1) процес МВО робить більш зрозумілою організаційну структуру управління організацією. Завдяки використанню МВО стають зрозумілішими організаційні ролі та структури. Тут чітко визначається, хто за що відповідає у процесі досягнення загальної мети організації. 2) процес МВО забезпечує цілеспрямовану мотивацію робітників. Процес МВО викликає почуття особистої зацікавленості в результатах діяльності. Робітники особисто приймають участь у процесі встановлення цілей їх діяльності, мають можливість “вкласти” свої ідеї в опрацювання цілей, чітко знають сферу своєї компетенції та отримують допомогу від начальника. 3) процес МВО допомагає опрацювати ефективні методи контролю (винагороджується результат, а не процес діяльності). Найкращим орієнтиром для контролю є комплекс чітко сформульованих цілей. Недоліки МВО: 1) керівникам іноді важко встановлювати кількісно визнічені цілі діяльності для кожного підлеглого. 2) вищим керівникам не завжди вигідно доводити цілі до кожного підлеглого. 3) МВО вимагає: встановлення короткострокових цілей; значної бюрократії; високої кваліфікації персоналу.
116. Основні етапи процесу вироблення цілей.
Етапи процесу управління: 1. Встановлення цілей: 1) формування довгострокових цілей, стратегії органиізації; 2) розробка конкретних загальноорганізаційних цілей; 3) визначення дивізіональних та групових цілей; 4) визначення індивідуальних цілей. 2. Планування дій: 1) ідентифікація дій (завдань) для досягнення цілей; 2) встановлення взаємозв’язків між цими діями; 3) делегування повноважень та визначення відповідальності за виконання дій; 4) визначення часу, необхідного для виконання дій; 5) визначення ресурсів, необхідних для виконання дій. 3. Самоконтроль: 1) систематичне відстеження та оцінка ходу досягнення цілей самими робітниками без зовнішнього втручання. 4. Періодична звітність:
1) оцінка прогресу досягнення цілей керівником; 2) оцінка досягнення загальної мети та посилення впливу.
117. Поняття стратегії. Значення та необхідність її розробки.
3. Стратегія – взаємопов’язаний комплекс заходів, щодо підвищення життєздатності організації. У прагматичному плані стратегія – генеральна довгострокова програма (образ дій) та порядок розподілу пріорітетів та ресурсів організації для досягнення її цілей. Стратегічне плануваня ставить за мету дати комплексне наукове обгрунтування проблем, з якими може зіткнутися організація в наступному періоді і на цій основі розробляти показники розвитку організації на плановий період Ефективна стратегія повинна: 1)орієнтуватися на конкретних споживачів, їх потреби, запити, інтереси 2)відзеркалювати набір сильних сторін фірми 3)містити перелік конкретних задач, які б дозволяли організації реально реалізовувати свої конкурентні переваги 4)містити у собі заходи, які б дозволяли долати слабкості фірми та загрози із зовнішнього середовища Конкурентні методи вибору функціональної стратегії є предметом вивчення специфікацій українського циклу (операційний менеджмент, фінансовий, управлінський та фінансовий облік).
Основними елементами, з яких складається стратегія є: сфера стратегії; розподіл ресурсів;конкурентні переваги; синергія.
118.Рівні стратегії: корпоративний, бізнесовий, функціональний. Виділяють три основні рівні стратегій:1)Загальнокорпоративна стратегія; 2)Стратегія бізнесу; 3)Функціональна стратегія. На рівні всієї організації її вищим керівництвом опрацьовується загальнокорпоративна стратегія. Вона має знайти відповіді на запитання: “Яким бізнесом передбачає займатися організація?”. Загальнокорпоративна стратегія визначає: -місію організації, -види та ринки її діяльності, -бажане зростання та рентабельність. Таким чином, основними елементами загальнокорпоративної стратегії є: сфера стратегії та розподіл ресурсів.
На закладі загальнокорпоративної стратегії опрацьовується стратегія бізнесу. Вона є подальшою деталізацією загальнокорпоративної стратегії, але орієнтованої на конкретний структурний підрозділ організації. Стратегія бізнесу спрямована на забезпечення конкурентних переваг даної структурної одиниці на певному ринку або у певній галузі. Функціональна стратегія. Управління організацією здійснюється за функціями (виробництво, маркетинг, фінанси, облік тощо). Функціональні служби організації опрацьовують стратегії оптимального використання ресурсів організації в цілому за певними функціями, а не за окремими структурними підрозділами.
Усі три рівні стратегій щільно пов’язані між собою і утворюють в сукупності так звану піраміду стратегій .
119.Основні елементи процесу стратегічного планування.
Основними елементами, з яких складається стратегія є: сфера стратегії; розподіл ресурсів;конкурентні переваги; синергія.
Основні елементи стратегії : 1)сфера стратегії – засоби адаптації організації до свого зовнішнього середовища. Це означає, що стратегією мають бути визначені такі засоби взаємодії організації з її зовнішнім середовищем, які: а) враховували б сприятливі можливості і загрози, які виходять з нього б) дозволяли би організації досягати за таких умов своїх цілей 2)розподіл ресурсів – вказівка на спосіб розподілу обмежених ресурсів організації між окремими підрозділами. Це означає, що стратегією мають бути визначені підрозділи: а) перспективні – туди, куди спрямовуються ресурси б) безперспективні – звідки забираються ресурси 3. конкурентні переваги – визначення переваг організації порівняно з її конкурентами. Це означає, що стратегія має містити відомості щодо сильних сторін організації, на які вона буде спиратися у своїй діяльності 4.синергія – як елемент стратегії означає, що стратегія повинна враховувати можливість отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції усіх можливостей організації.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 Наверх ↑